Тренування воротарів без тренера воротарів: як розвивати юних голкіперів

Ти береш дитячу команду, тренера воротарів у клубі немає, і у вівторок у воротах стоїть якась дитина, яка робить там більш-менш що хоче. Для польових гравців у тебе є вправи, для воротаря – ні. Саме так виглядає звичайна ситуація в аматорському й масовому футболі, і її можна розв’язати, навіть якщо ти сам ніколи не стояв у воротах.

Ця стаття дає тобі три речі: огляд того, яка воротарська техніка в якому віці взагалі на часі; конкретні способи вбудувати воротаря у звичайне командне тренування; і готове 50-хвилинне заняття для U10–U13, яке можна забрати з собою у PDF. Усе спирається на програми підготовки юних гравців з Англії, Канади, США та ФІФА, а не на відчуття.

Чому воротар на аматорських тренуваннях часто лишається поза увагою

Причина, чому воротар відстає, рідко в злому намірі. Причина – час. Ти плануєш заняття для дванадцяти польових гравців, а той один у воротах просто йде паралельно. Якщо до нього й доходить черга, то як до мішені на ударах по воротах. Ловля, падіння, кроси, гра ногою – нічого з цього.

Проблема стає очевидною, щойно подивитися, що воротар насправді робить у матчі. У топових воротарів на великих турнірах близько 62 відсотків усіх воротарських дій припадає на атаку, тобто на гру разом з командою, і лише 38 відсотків – на оборону. Найчастіший окремий елемент з великим відривом – вибір позиції під час розіграшу атаки, далі йде запобігання голам. Тож воротар частіше підтримує гру, ніж рятує ворота.

У дітей співвідношення інше, але напрям той самий: воротар, від якого ніколи не вимагають гри ногами, не вчиться саме того вміння, яке згодом найбільше вирізнятиме його з-поміж середніх. І добра новина для тебе як тренера без спеціаліста: гра ногами, реакція й 1 на 1 з’являються майже самі собою, якщо воротар правильно включений у командне тренування.

Тренування воротарів за віком: від U6 до U19

Одне застереження заради чесності: програми підготовки, на яких ґрунтується цей огляд, використовують власні вікові діапазони (ФІФА, наприклад, «Футбольна школа від 6 до 10», канадські та американські програми починаються лише з U11). Розподіл за віковими групами в таблиці нижче – моє перенесення на вікові класи Німецького футбольного союзу (DFB), а не позначення з джерела. Як приблизна карта він усе одно годиться.

Наскрізна лінія для всіх етапів: спершу надійна ловля, потім м’яке падіння, потім потужний кидок. Високі м’ячі та активна побудова гри починаються лише тоді, коли діти переходять на велике поле. А позицію довго пробують, а не закріплюють.

Два моменти на практиці знімають більшість непорозумінь. По-перше: немає віку, з якого кидки «заборонені». М’яке падіння з колін доречне вже в U10/U11, потужний кидок з відштовхуванням – лише в U12/U13, коли є сила й відчуття тіла. По-друге: силові тренування з додатковою вагою в цьому віці взагалі не на часі, у програмах підготовки вони починаються лише з U14/U15. До того вистачає власної ваги тіла, вправ на стрибучість і вибухову силу та координації.

Як вбудувати воротаря в командне тренування

Найважливіше правило водночас найпростіше: плануй воротаря разом з усіма. Не забувай про нього, коли розписуєш заняття. Його роль і так найкраще розвивається в контексті команди, а не в ізольованих окремих вправах.

Якщо придивитися, твоє звичайне тренування дає воротарські навантаження майже автоматично:

• Удари по воротах дають сейви. Твої вправи на удари по воротах з дітьми стають для воротаря заняттям з ловлі та відбивання, якщо ти не використовуєш його як живу мішень, а даєш йому тренерські підказки (основна стійка, ловити, а не відбивати перед собою, забирати м’яч до себе).
• Малі ігри (4 на 4, 5 на 5) дають реакцію та 1 на 1 з близької відстані.
• Вправи на володіння м’ячем і розіграш дають гру ногами, яка в матчі вирішує. Нехай воротар грає як варіант для передачі.

Доповнює це короткий цільовий блок. Практичне правило: візьми те, над чим команда працює цього дня, і за десять хвилин до того підготуй до цього воротаря. Якщо команда тренує кроси, воротар перед тим відпрацьовує вихід і ловлю високих м’ячів. Якщо потім буде 1 на 1 з нападниками, у попередньому блоці ти працюєш не над високими м’ячами, а над скороченням кута.

Проте повністю замінити ізольоване спеціальне тренування цей блок не може, і це варто знати: суто командні вправи дають менше коротких, типово воротарських ривків і гальмувань, ніж позиційний блок. Тому чесний висновок звучить не «спеціальне тренування зайве», а так: включення в команду – основа, короткий спеціальний блок – розумне доповнення.

Ця суміш працює з простої причини. Тренери воротарів часто витрачають 50–70 відсотків часу на передбачуване, ізольоване технічне тренування, хоча самі називають ухвалення рішень найважливішим умінням топового воротаря. Саме ці рішення не натренуєш на нерухомому м’ячі. Вони виникають там, де воротар мусить сприйняти, вирішити й діяти: в ігрових вправах і справжніх ігрових ситуаціях. Командне тренування дає їх задарма.

Готове воротарське заняття для U10–U13

Це заняття працює з одним м’ячем на пару, кількома фішками та одними воротами. Двоє–четверо польових гравців допомагають як подавальники й виконавці ударів, решта команди може паралельно працювати на іншій станції. Останні два блоки й так проходять з усією командою.

1. Теплі руки: W-хват з відскоком від землі (5 хв). Воротар б’є м’ячем об землю перед собою й ловить його у стрибку W-хватом: великі пальці майже торкаються, але не накладаються, долоні приблизно на ширину м’яча, лікті трохи зігнуті як амортизатори. Підказка: м’яч ніби приклеєний до рук, одразу притиснути його до грудей.

2. Прийом низького м’яча в парах (8 хв). Двоє дітей котять одне одному м’яч з п’яти–восьми метрів. Той, хто ловить, ставить ноги за м’яч, опускається з розкритими долонями, пальцями вниз, і зводить ноги як другу страховку. Підказка: тіло за м’ячем, не хапати збоку.

3. М’яке падіння з колін (8 хв). Пари стоять на колінах рівно, за п’ять–вісім метрів одна від одної. Перший котить м’яч збоку від другого, другий падає вбік, тягнеться руками до м’яча й приземляється в порядку коліно, стегно, плече. Потім якомога швидше знову на ноги. Підказка: ніколи не підставляти лікоть, м’яч тримати перед головою. Ускладнення: з положення стоячи.

4. Поворот і прийом (7 хв). Три фішки в ряд з інтервалом шість метрів, два подавальники по краях, воротар посередині. Подавальник А кидає, воротар ловить, повертає м’яч і одразу розвертається до подавальника Б. Вісім–дванадцять повторень, потім заміна. Тренує ловлю в дефіциті часу й швидку переорієнтацію.

5. 1 на 1 через воротця (10 хв). Воротар захищає свої ворота й двоє воротець безпосередньо поруч. Нападник стартує з центру, веде м’яч і намагається пройти через одні з воротець. Воротар виходить, скорочує кут, довго залишається на ногах і забирає м’яч двома твердими руками, а не ногою. Підказка: контролювати швидкість виходу, не падати зарано. Тут нападниками грають польові гравці.

6. Підсумкова гра з бонусом для воротаря (12 хв). Від 5 на 5 до 8 на 8, воротар у самій грі. Давай додаткові очки за удар по воротах зі своєї половини, щоб воротарям було що робити, і нехай воротар починає атаку ногою. Саме тут він тренує те, що в матчі трапляється найчастіше: грати разом з командою й ухвалювати рішення.

Ці шість блоків ти отримуєш як тренувальну картку для друку, яку в день тренування кладеш у кишеню.

Тренувальна картка для завантаження

50-хвилинне заняття у PDF для друку: план із шести блоків з часом, найважливіші тренерські підказки й найчастіші помилки на одному аркуші.

Найчастіші помилки без тренера воротарів

• Лише бити по воротах. Це найчастіша помилка. Кроси, гра ногами й рішення тоді повністю випадають. Саме кроси – одні з найскладніших м’ячів узагалі, бо воротар за долі секунди мусить вирішити: вийти, залишитися, ловити чи відбивати кулаками.
• Надто рано закріплювати. Хто робить з десятирічної дитини воротаря на повний час, той забирає в неї гру ногами й розуміння гри. Приблизно до U12/U13 воротар має грати й у полі.
• Не розігрівати руки. Холодні, непідготовлені руки гірше ловлять і легше травмуються. Дві хвилини вправ на хват перед першим сильним ударом – обов’язкова частина кожного заняття.
• Сила раніше за техніку. Потужні кидки й важкі стрибки до U12/U13 мало що дають і розчаровують. Спершу чистий рух, потім швидкість, потім дальність.

Твоє наступне тренування

Тобі не потрібен тренер воротарів, щоб розвивати свого воротаря. Тобі потрібні три речі: правильна техніка в правильний час, воротар, свідомо запланований у командному тренуванні, і короткий спеціальний блок, що відповідає темі команди. На наступне заняття візьми 50-хвилинний шаблон, розігрій руки й дай воротареві в підсумковій грі починати атаку ногою.

Найсильніший стимул зрештою дають справжні матчі, у яких юний воротар знову і знову мусить ухвалювати рішення. Хто регулярно організовує ігри та невеликі турніри, дає своїй команді саме ці повторення. Спланувати турнір →Безкоштовно й без реєстрації